Життя в Бразилії: 10 речей речей, які ЗДИВУЮТЬ простого українця

Майже 2 місяці цього літа, мені довелося провести в за океаном, в "країні диких мавп" - Бразилії. Попереджую, мій хіт-парад в більшій мірі відображає мою суб'єктивну думку, можливо, якби Вам довелося його складати, Ви привели б інші пункти. Тим не менше, я впевнений, що серія постів "Життя в Бразилії: 10 речей, які мені сподобались; 10 речей, які мені НЕ сподобались, та 10 речей речей, які мене здивували" відкриє Вам очі на побут та життєвий устрій цієї величезної та цікавої країни, адже в моїй статті бочка меду суттєво розбавлена чесним дьогтем. Тим цікавіше для Вас! :)

Усі приведені фотографії - мої, декілька мого товариша, я не спускав свого телефона з рук, коли справа йшла про чудові краєвиди, але фотографувати людей мені не зручно, а якісь побутові деталі тоді не приходило в голову, бо я не знав, що буду писати цей пост. Тому всі приведені фото і картинки, які були зроблені не мною помічені червоним хрестиком зліва угорі.

В принципі багато описаних нижче речей входять у когорту стереотипних (але не всі!). Але одне діло почути, інше діло побачити, тому дивіться мій хіт-парад про речі які мене здивували і, впевнений, Вас теж би здивували:)

1. Бразильцем може бути хто завгодно

Як я казав десь вище бразильцем справді може бути хто завгодно і цей паспорт є найбільш бажаним на чорному ринку. Тут можна лише додати, що етнічні групи осідають кластерами по різним бразильським містам. Наприклад в Белу-Орізонті багато етнічних італійців. А в Курітібі (до речі в одному з найбільш процвітаючих бразильських міст) кажуть, що повно українців. В Сан-Паоло є цілі японські та китайські квартали, де нікого крім етнічних японців і китайців не побачиш. На півночі ж, в Сальвадорі чи Ресіфе більшість населення - переселенці з Африки. Єдине, що тут скажеш - ніхто з них не тримається за культуру своїх предків (що наприклад є в США). Всі ці люди - справжні бразильці, незалежно від минулого, адже бути бразильцем - це вести особливий, спокійний, життєрадісний та усміхнений спосіб життя. В метро Белу-Орізонті ми зустріли хлопця, який 5 років тому втік у Бразилію з... Румунії. Він щасливий і його не відрізниш від звичайного бразильця, він бразілейро з східноєвропейськими спогадами. Бразильська нація саме тому сильна, що всі приїжджі приймають з радістю тутешні правила, всі говорять португальською і живуть сьогоднішнім днем, але ніяк не минулим.

2. Бразильці божеволіють від футболу

Це я склеїв декілька фото з клубного музею Атлетіко Мінейро. Команда і справді знаменита!

3. Бразильці втрачають голову від серіалів

Тут що можна сказати.. Бразильці помішані на телебаченні, в Бразилії немає мабуть жодної кімнати, я не кажу квартири або будинку без телевізора. Вечорами всі домогосподарки та їх чоловіки (звичайно, якщо в цей день не грає команда з їхнього міста) запускають нову серію якогось хіта від медіа-гіганта Globo і затаївши подих дивляться. Оскільки в сім'ї, що нас приймала це був щовечірній обов'язковий ритуал, та і йдучи вечором по вулиці, в яке кафе не зазирни - там крутять серіали, я теж епізодично слідкував за життям серіальних героїв і героїнь. Все на португальській, тому я практично нічого не розумів, і слава богу, культурної цінності ці стрічки не несуть. Мильні опери, які в основному крутяться навколо багатих білих бразилійок, якогось старого товстого білого багача, молодого білого бразильського бреда пітта та купи масовки. Всі ці дійства проходять в шикарних спальнях та вітальнях з італійськими шовковими шторами. Печаль в тому, що люди дивляться це сміття затаївши подих абсолютно скрізь. Одним словом це дивує і розчаровує, хоча звичайно середній та освічений клас такими дурницями не страждає.

4. В Бразилії п'ють значно більше пива ніж в Україні

Як у кожному з мільйонів цих вуличних барчиків для бідноти та синіх воротників, так і в ресторанах для середнього класу і багатіїв ріками тече пиво. Щоб Ви знали, Бразилія - це 3-ій у світі виробник пива і, повірте, левову частку своїх доходів пивна індустрія заробляє на своїх громадянах. Всі п'ють пиво - молоді і старі, здорові і хворі - звичка пити саме пиво ні на йоту не осуджується в суспільстві, а, як іноді здається, навіть заохочується.
Взагалі, безмірний вжиток хмільного напою схожий на загальносвітову тенденцію, але все ж мені здається, що тут пива п'ють більше ніж де-б-то не було. В Бразилії з пива зроблений цілий культ. Так воно легке, м'якше ніж європейське (4%), але все одно б'є в голову, провокує похмілля і призводить до відмирання клітин головного мозку. Здорове майбутнє бразильців під сумнівом саме через надмірну пристрасть до пива.
 

Основні пивні бренди країни - Брама, Скол та Ітаіпава. Фото не моє - нічого мені було робити, крім як пиво фоткати

Щодо бізнесу - тут процвітають монополісти. Ринок штату Мінас Жерайс поділений повністю двома гравцями: Brahma і Skol (я, як справжній айтішник, спочатку бачив не SKOL, а SQL, особливо на банках з вичурними шрифтами:) - думаю, ось це повага до реляційних баз даних!), c розстановкою сил десь 50% на 45%. Решта 5% віддані на відкуп європейцям і американцям - Heinkenen і Budwaiser! Все! Інших брендів ви тут не знайдете. В Ріо, сильні позиції займає бренд Itaipava, але чомусь тільки в Ріо. Це велике питання, бо ні в штаті Сан-Паоло, ні в Мінас Жерайс його не видно. Загалом 2-3 корпорації конкретно доять народ на пристрасті до алкоголю і страшно навіть подумати скільки вони на цьому піднімають грошей :) До речі, пам'ятаєте Brahma колись продавалася навіть в Україну :) Зараз її, чомусь, у нас вже немає, але був час :)

5. Багаті люди не живуть в центрі

В Бразилії - це так, більшість людей живуть далеко від центру, залишаючи тому лише адміністративні функції. На жаль в Бразилії (до речі в Ріо, в меншій мірі) - центри міст перетворюються на притон алкоголіків та бомжів. Багачі не хочуть в'їзджати у старі будівлі, з маленькими квартирами, от і тікають в елітні райони, залишаючи центральну та історичну частину міста в оточенні смороду, бомжів та криміналу. Такі справи.

Шикарний район Belvedere де живуть казкові багатії розташований досить далеко від центру Белу-Орізонті

Одне з головних перехресть в центрі Белу-Орізонті. А якби Ви були багатієм, Ви б хотіли жити поруч?

"Околиця" міста, район Belvedere. Ціни на квартири тут стартують з 300000 долларів США. А до центру, повторюю, далеченько.

Район Belvedere. Тут класно!:)

6. В Ріо та, особливо Сан-Паоло постійно літають гелікоптери

Рухатися по місту гелікоптерами - задоволення не з дешевих, але в великих містах Бразилії багато людей можуть собі це дозволити. Як і написано в заголовку, в бізнес-столиці Бразилії товстосуми тільки так і рухаються містом, через вічні затори на дорогах; в Ріо вони також регулярно зливаються з величезними альбатросами у повітрі. Перший час це нас дивувало, особливо в перший день в Сан-Паоло - наші очі постійно були підняті вгору, в пошуках шумного гелікоптера.

В Сан-Паоло їх просто дууже багато. Постійно шум на вулиці стоїть через них!

А ось гвинтокрил з Ріо. Літають поруч з величезними морськими альбатросами:)Тут їх теж не мало, але з Сан-Паоло не порівняти!

Навіть в Белу-Орізонті вони нам іноді зустрічалися!

7. Бразилія - це НЕ країна кави

Ви знаєте, я дуже люблю каву, я справжній її фанат. Я обожнюю Київ, за те, що тут можна будь-де попити каву (наприклад стрьомні таврії, які роблять каву на колесах мене дуже радують). Від Львівської кави я взагалі в німому захваті - після кожної своєї поїздки у Львів (а таких буває не менше п'яти на рік) я привожу собі запашну каву з моєї улюбленої Львівської Мануфактури. Тут я очікував на щось подібне - що я буду купатися у кавових зернах, буду дихати запашним і сильним кавовим ароматом та їсти какао-боби прямо з дерева. Це виявився страшний обман, в Бразилії, навіть у великих містах смачну каву знайти дуже важко. Бразильці її п'ють дуже мало, а та, яку п'ють - справжні помої. В 95% кафе Бразилії немає кавових машин (чорт, я й не думав, що з цим можуть бути десь проблеми, у нас в навіть самих забитих гастрономчиках стоять кавові машини!) і каву вони готують наступним чином: в 10-літровий казан кипятку засипають півбанки якобсу розчинного, мішають це діло і продають, наливаючи з цього бідона в чашку. Це жах, це гидота, з якою нам довелося миритися.
Спеціалізованих магазинів кави НЕМАЄ, можна купити тільки той самий розчинний якобс (тут монополіст ринку 3 coracoes - нічим не відрізняється від якобсу), отож ніякої кави я додому не привіз, хоча це перший сувенір, який мене зазвичай цікавить в інших країнах. В Сан-Паоло ми знайшли ОДНЕ місце з нормальною кавою (та з кавовою машиною), і то, магазинчик спеціалізувався на шоколаді, в Белу-Орізонті ми знайшли 3-4 місця на все 5-мільйонне місто з кавовими машинами (ми шукали щодня на протязі більш ніж 5 тижнів!). В Ріо ми просто ошивалися біля старбаксів, а ця мережа, на щастя не підводить. Ось такі новини - не вірте міфам!

Та сама шоколадна крамниця, в якій ми знайшли нормальну каву на третій день пошуків, Сан-Паоло

8. Граффіті справді скрізь у величезних кількостях

Так, тут навіть і говорити нічого - настінні малюнки тут скрізь, тому давайте просто насолодимося моїми фотографіями найцікавіших експонатів:)

Автобусна зупинка поруч з муніципальним парком в Белу-Орізонті

Імпровізована "Війна Світів" в районі Люксембурго, Белу-Орізонті

Настінний сюжет під мостом і половина величезного тіла, обведеного білою фарбою. Сан-Паоло

Дуже правдиве графіті про "справжню" Бразилію

До речі, в 30 метрах від цього будинку з графіті про щасливе дитинство, знаходиться табір бомжів, яких там штук 60 не менше. Саме туди ми ледве, по своїй неуважності не зайшли, але нас врятував якийсь мужик - він порадив туди не йти, бо можна не повернутися.

Типічна бразильська локація - монополіст, графіті та бруд. Сан-Паоло

Без коментарів. Сан-Паоло

Але дуже часто графіті, замість прикрашати, спотворюють місто. Ось яскравий приклад. Сан-Паоло

Сан-Паоло

Крім того, багато бразильців явно залишаються не в захваті від свята футболу, яке їм подарувало ФІФА. Подібних графіті ми бачили багато -

9. Передвиборна кампанія:)

В жовтні 2014 в бразилії президентські та парламентські вибори. І агітують кандидати виборців не гірше ніж у нас, а місцями й краще. Білбордів у Бразилії практично немає, тому агітують за допомогою щтендерів (найрозповсюдженіше), вивісок, або наклейок. Немає жодних правил щодо їх розміщення, тому реклама якогось Deputato Federal c усміхненою (швидше вишкіреною) фізією помітно спотворює і без того не бездоганний вигляд вулиць. Декілька кумедних прикладів дивіться нижче, а потім я розповім про політичну ситуацію в країні.

Ми вважаємо, що всі жителі Белу-Орізонті повинні голосувати за Гунду. Ну хіба людина, яка на агітаційному фото не посміхається, а злісно скалиться може когось обманути?

Бразильська версія "почую кожного" - ну хіба така реклама це не жесть, люди?:)

А ситуація тут наступна:

Президентом країни зараз є Ділма Руссеф. За словами знайомих бразильців - це ставленик Лули, попереднього президента (такі собі Путін-Медвєдев). Лулу представляють в світових ЗМІ, як творця чуда під назвою Бразилія. Тут історія ось яка: Якийсь чиновник, економіст-реформатор на початку століття затіяв реформи, які повинні були підняти бразильський бізнес з колін. Правильні реформи зазвичай не приносять результат з першого дня. Тут відбулося те - саме коли реформи почали працювати і Бразилія почала процвітати, економіста-реформатора дружно забули, зате на арену вийшов Лула, який зумів, завдяки своїй хитрості приписати собі всі заслуги в успіхах Бразилії. Козирною карткою Лули є загравання з бідними, яких в Бразилії неймовірна кількість. Обираючи середній клас гігантськими податками, він роздає гроші бідним, за які вони купують собі пиво і новий телевізор, щоб ще більше любити поважати Лулу та обраний ним політичний курс. Така стратегія, зазвичай, ні до чого хорошого не призводить, але подивимося що буде з бразильцями.  
Особливо дивно виглядає політична ситуація, враховуючи той факт, що за 2 місяці до виборів в авіакатастрофі на приватному літаку розбився один з головних претендентів на президентський пост. Враховуючи близьку дружбу Ділми-Лули з Путіним легко припустити, в чому тут справа: чорний ящик зник, є свідчення очевидців по падаючому ВЖЕ палаючому літаку. Відповідно ракета потрапила в ціль, а Ділма-Лула продовжують правити.
   

10. Багато бразильців оригінально переживають за свою власність

Про рівень злочинності, я вже вам трохи вище розповідав, тож домівки мають бути під наглядом. У квартиру не попадеш без бензопили по металу, а приватні будинки люди захищають хто чим може - хто електричною проволкою, хто п'ятьма рівнями колючого дроту, а хто склом:)

Мда, ворюга повинен тричі подумати ніж перелазити паркани в Бразилії:)

Хто пропустив мої пости про 10 класних речей в Бразилії та 10 абсолютно не класних речей в Бразилії, переходьте за лінками. 


 

Життя в Бразилії: 10 речей, які мені НЕ СПОДОБАЛИСЬ

Майже 2 місяці цього літа, мені довелося провести в за океаном, в "країні диких мавп" - Бразилії. Попереджую, мій хіт-парад в більшій мірі відображає мою суб'єктивну думку, можливо, якби Вам довелося його складати, Ви привели б інші пункти. Тим не менше, я впевнений, що серія постів "Життя в Бразилії: 10 речей, які мені сподобались; 10 речей, які мені НЕ сподобались, та 10 речей речей, які мене здивували" відкриє Вам очі на побут та життєвий устрій цієї величезної та цікавої країни, адже в моїй статті бочка меду суттєво розбавлена чесним дьогтем. Тим цікавіше для Вас! :)

Усі приведені фотографії - мої, декілька мого товариша, я не спускав свого телефона з рук, коли справа йшла про чудові краєвиди, але фотографувати людей мені не зручно, а якісь побутові деталі тоді не приходило в голову, бо я не знав, що буду писати цей пост. Тому всі приведені фото і картинки, які були зроблені не мною помічені червоним хрестиком зліва угорі.

Отже, продовжуємо наш хіт-парад з частини негативної, що мені в Бразилії НЕ сподобалось!!

1. Рівень злочинності

Ця проблема існує, вона не видумана, в Бразилії справді треба бути насторожі постійно. Є райони, в яких можна себе почувати спокійно, але їх небагато - в більшості громадських місць, в центрі, в парках, потрібно бути дуже пильним.
Відрізнити хороший район від поганого досить просто - низька забудова, проглядаються недобудови, червона гола цегла замість штукатурки на стінах, купа дітей на вулицях та запах наркотиків. Наприклад ми відразу зрозуміли, що знаходимося не в самому безпечному місці, коли при знаходячись у локації, подібній до вищеописаної, до нас підбіг хлопчик, років 12, та запитав запальничку. Наша подруга дала йому запальничку, після чого очі просто вилізли на лоба, коли хлопчик запалив при нас 10-сантиметрового товстого, вщент забитого маріхуаною косяка і пішов з ним на спортивну площадку розслаблятися.
Декілька разів ми були свідками того, як злочинців арештовували прямо на вулиці. Випадків, коли людей обшукували була така безліч (причому по ділу - дуже багато народу з фавел тиняються містом і виглядають, явно не як люди з добрими намірами)

Один з випадків, коли злочинця арештували прямо в нас на очах

Наші друзі, бразильці, часто поводили себе параноїдально. Один з них, принципово не дістає телефон з кишені на вулиці, оскільки дуже швидко можуть або вирвати телефон з рук, або просто гопнути на нього. Інший, постійно давав нам настанови, щоб ми дивились у всі очі, не розмовляли голосно на вулиці. Спочатку ця параноя нас дратувала, але після декількох ситуацій з нами та нашим близьким оточенням у Бразилії, всі ілюзії щодо тутешньої безпеки дуже швидко розвіялися.
 - Ситуація з нашою подругою з В'єтнаму. Маленька, тендітна двадцятирічна дівчинка з В'єтнаму по імені Крістал, працювала з нами на одному проекті по волонтерській програмі. І ось, прогулюючись серед білого дня, в 15-20 хвилинах ходьби від центру та в 2 хвилинах ходьби від станції метро та фешенебельного торгового центру, автомобіль різко загальмував поруч з нею. На вулиці не було людей, мабуть це теж стало приводом, але ти не менше. З автомобілю вискочили троє молодиків, один з яких схопив Крістал за волосся, інший вставив у рота пістолет, а третій обшарив від шиї до п'ят. Таким чином Крістал позбулася гаманця, готівкових грошей у кишені, якихось документів (типу студентського і ще чогось), але чудом при ній залишився її айфон. Все сталося за якісь 30 секунд, після чого молодики стрибнули в машину і полетіли в свої фавели, а приголомшена Крістал ще довго не могла зрушити з місця.
 - Ситуація з однокурсником нашої дуже хорошої подруги з Бразилії. З Бруною у нас були дуже хороші відносини, ми часто разом проводили час, були в неї в гостях як в дома, так і в її заміській фермі, але декілька липневих днів вона не була сама не своя. Справа в тому, що з її одногрупником, і судячи з усього не останнім знайомим, сталося горе у ці дні. Хлопець, на своєму автомобілі під'їхав у супермаркет. Повертаючись з покупками до автомобілю він отримав кулю в лоба від якихось молодиків, які вскочили в його автомобіль і поїхали. Це справді жахлива історія
 - Ситуація з нами у Ріо-де-Жанейро. Катаючись по Ріо на автобусі, нас іноді заносило в настільки небезпечні і бідні локації, що навіть за вікном автобуса ми почували себе лячно, настільки публіка за склом була не надійна. Тому ми особливо не намагалися вкусити цього "справжнього" бразильського життя фавел, нам цього колориту вистачило і в Белу-Орізонті. Тому в Ріо ми ходили по чітко викресленим маршрутам, проходячи по яким турист повинен себе почувати в безпеці. Але не все так просто виявилось і тут. Так ось, о 8 годині вечора, ми з товаришем сиділи на піску пляжу Копакабана. В 100-150 метрах від берегової лінії. За спиною поліцейський автомобіль з мигаючими вогниками та готель Копакабана Пелес, одна з найодіозніших та найфешенебельніших споруд Ріо. Ми себе почуваємо в безпеці - товариш пише у щоденник, я дивлюся на хвилі та думаю про те, як влаштований світ. Час від часу по піску поруч з нами проходять якісь туристи, що ні нас ні їх абсолютно не бентежить. Але в якийсь момент я звертаю увагу, що двоє, зовні неблагополучних мужика, років по 25 кожний, босі, рухаються впевнено в нашу сторону, вони не зводять з нас рішучого погляду і через декілька метрів будуть прямо біля нас. Спочатку я думав, що вони хочуть щось у нас спитати, раптом заблукали. Але по їх недружелюбних фізіях стало ясно, що справи погано. Я встаю на ноги і кажу товаришу "підйом" (він сидів до них спиною). Один став навпроти нас, а інший став заходити зі сторони океану нам за спини. І ось цей чорт, що був напроти дістає ніж, з лезом сантиметрів у двадцять і каже мовляв давай все! Десь секунду я оцінюю ситуацію, розумію, що це пістолет, розумію що він за метр від мене і збирається підходити і кричу "Розбігаємся". Товариш моментально ловить сигнал і ми розбігаємося в різні сторони, чим дивуємо цих гадів, які метрів 10 намагаються за нами бігти, але марно. На понт, як кажуть не вдалося нас взяти, але урки були близько і якби діяли рішуче, ми могли б залишитися без дуже не дешевих тут смартфонів та готівки. Ми прибігли на асфальтовану набережну і добре зрозуміло, що після заходу сонця в неосвітлені місця ми більше не заходимо. Ось так.
Було ще декілька історій, але не буду продовжувати, суть на поверхні. Звичайно, якщо ти живеш та працюєш в хорошому районі, їздиш на автомобілі а відпочиваєш у торгово-розважальних центрах, то тобі в принципі нічого переживати. Але, для подібного образу життя дуже обмежена, тож хочеш-не-хочеш ти стикаєшся з реальністю, а реальності треба бути маніакально уважним та розсудливим, для того, щоб залишитися живим і при повних кишенях.

2. Фавели

Корені цих жахів, про які я розповідав вище виросли з фавел - самобудов, часто розташованих на пагорбах бразильських місць, в результаті масової урбанізації у 70-х роках 20-ого століття. Ці бідні райони халуп, по-суті є мікро-державами у містах. Їх жителі часто підпорядковуються законам не офіційної влади, а місцевих наркобаронів. Дуже добре життя фавел описують дві стрічки - "Місто Бога" та "Елітний Загін" - візуально все саме так як показують в цих фільмах,
фактично, думаю теж, хоча нам по-щасливилося бачити молодь звідти без вогнепальної зброї в руках, а то я мабуть не писав би цей пост зараз. Про обіг наркотиків - чиста правда, там спалюються тонни маріхуани, дітей з косяками неподалік від фавел ми бачили не раз, душок спаленої коноплі стоїть частенько, і якщо на горизонті є фавела, то ці хмари йдуть саме звідти.

Шматок фавел серед обличчя Белу-Орізонті

Деякі, зовсім забиті фавели, відкрито чекають гастролерів, і одного разу, ми ледве не потрапили до них в обійми. Уявіть собі київський проспект Перемоги - довгу, шосейну вулицю, яка з'єднує центр міста з далекою окраїною. Щось подібне є і в Белу-Орізонті - Avenida de Antonio Carlos, або проспект Антона Карла - 15-кілометровий проспект, наприкінці якого знаходиться гарне, судячи з фотографій озеро. Ми ходити любимо, це був наш третій день в Белу-Орізонті, тож ми вирішили проїхатися на одинадцятому трамваї, тобто на своїх двох увесь цей проспект, хоча як виявилося згодом, ніхто з місцевих цього ніколи не робив. Коли через якийсь час ми звернули увагу, що поруч проносяться лише автомобілі, а пішоходів не видно, ми подумали що щось не так. Атмосфера була не з приємних - навколо димлять автомобілі, вузька стежка по якій ми йдемо та індустріальні краєвиди не вселяли нам ніякого естетичного задоволення, тож ми чекали на щось по-миловидніше. Але якось непомітно для самих себе ми зайшли прямісінько під фавели, фото ви можете побачити нижче. Навколо мусор, перехожих немає, тільки в далині сидить компанія босоногих підлітків. Ми думаємо, ну далеко так далеко, зробимо пару фото, тут справді жостко! Робимо ці фото, і бачимо як підлітки починають відверто дивитися на нас і щось між собою голосно обговорювати. Потім вони зникають з поля зору, а ми проходимо далі, розуміючи, що тут не дуже класно, пора вже змінити локацію. І ось роблячи вже останні фотографії, ми бачимо як ті самі підлітки з дорослою підмогою пруть прямо на нас, викрикуючи щось дуже недружелюбне. Вони метрів за 20-30, тож ми робимо останнє фото і не втрачаючи ні секунди стрімголов летимо геть з цієї локації, радіючи гострим відчуттям і обіцяючи собі більше їх не повторювати:) Фотоілюстрації до ситуації нижче:)

Видивляюся жителів фавел, які як зомбаки в грі "Plants vs Zombies" повільно рухаються в нашу сторону з недобрими намірами

Останні фото біля фавел в Белу-Орізонті. Скоро ми біжимо звідси

В Ріо в фавелах живе близько 1.5 мільйона чоловік. Всього в Бразилії, в фавелах живуть 11.5 мільйонів чоловік, причому тільки в містах, тому що це суцільно урбаністичне явище. Це страшна проблема, яка відлякує

3. Бомжі

Їх в Бразилії чортова дюжина - просто дуже багато. В Сан-Паоло, кожен другий зелений трикутник - це табір бомжів, в парках ці гади палять шини, тому туда
Також, коли їх багато, для них не проблема атакувати туристів, в Сан-Паоло ми були близькі до цього, щастя нас врятував бразилець.

Бомжара прокидається біля станціі метро Республіка в Сан-Паоло - в самому центрі міста.

Бомжів тут безліч, вони сплять на вулицях, прямо під парадними воротами якогось шикарного офісного центру чи готелю, їм плювати і їх ніхто не ганяє. Бомжем тут бути, чорт-забирай, вигідно - Лула-Ділма (про політичні перепетії читайте в пості про подиви) їх кормить, дає гроші на випивку та наркотики, спати можна на вулиці - круглий рік тепло ж! Але ж ці падлюки знахабніли до межі, ми двічі бачили, як бомжі просто лежачи на лавочці, переверталися на бік та сцяли прямо на пішохідну зону, в метрі від прохожих! Але всім плювати, всі проходять мимо, тільки ми дивимося вилупивши очі, і ледве себе стримуючи, щоб не побігти і не розбити його об ним же обісцяний асфальт.

Бомжі сплять на вулицях.

Але наступна ситуація винесла наш мозок остаточно. Уявіть собі велике, повне людей перехрестя. Пішоходи чекають поки загориться зелений, з іншого боку вони величезним натовпом переходять дорогу. І ось прямо на цьому перехресті, під світлофором біля якого товпляться люди бомжара кладе величезну купу гавна, навалює прямо посеред дороги! Ми в шоці, ми стоїмо навпроти з іншого боку вулиці і просто не розуміємо, що робиться. Навколо шум, машини, сотні людей, а бомж сере прямо в центрі цього всього натовпу. Всі проходять мимо, всі роблять вигляд ніби-то не звертають увагу, ніхто не хоче проблем. Ми просто кричали російською у все горло "Че за на...." і також на щастя для нас пройшли мимо. Якщо бразильців таке влаштовує - ок, без проблем, але я скоро линяю звідси. Це був, вибачте за сленг, п***ець, який на жаль нам не забути дуже довго.

4. Бруд навколо

Бразильці дуже неохайні в своїй більшості. Так, звучить грубо, але це правда. Незважаючи на армію двірників, навколо просто тонни сміття. Бомжі в захваті, але на нас це справляло гнітюче враження. До-речі орди бомжів на вулицях в тому числі сприяють розповсюдженню бруду навколо, ці урки витворяють просто жесть що, ви прочитали у попередньому пункті.

Бруд та сміття на вулицях - звичне явище для бразильських міст

Гарно ілюструє відношення бразильців до чистоти наступна історія.
Сидимо ми з товаришем у фуд-корті торгового центру. За сусідніми столиками купа людей, я п'ю каву, товариш їсть морозиво. Раз у шматок морозива падає на наш стіл. Нічого страшного, він доїдає морозиво і йде за серветкою, потім приносить серветку і мовчки витирає стіл. За сусіднім столиком сидить пара літніх людей і жіночка задає таке питання:
 - Brasileiro? (типу, ви бразильці?)
Ми чесно відповідаємо, що ні, не бразілейро. Тоді вона португальською говорить ось що:
 - А я-то думаю! Не може бути, щоб Бразілейро прибирав за собою, такого не буває!:)

Ось-такі вони охайні бразильці:)

5. Дурнувата бюрократія

Справді, нееффективність місцевих процесів, та, як іноді здається, тотальна сліжка в Бразилії переходить усі межі.Стільки неефективної паперової мотанини практично в усіх сферах життя мені просто виносило мозок іноді. Я взагалі, по життю, тяжко справляюсь з усіма документо-процедурно-бюрократичними проволочками, але в Бразилії я б не вижив як мінімум тому, що сказився б в одній з безглуздих черг або втратив би якийсь важливий папірець, яких тут по 20 у кожного. Декілька прикладів цієї безглуздості з власного досвіду:

- коли ми купували картку місцевого сотового оператора, процедура покупки і оформлення зайняла у нас трохи більгше 5 годин - заповнення анкет, підписання договорів, розкриття особистої біографії у повних подробицях
- захотілося Вам виїхати з міста. При купівлі білету, ви зрозуміло віддаєте свої паспортні дані, телефони, пошту і ще купу всього. Натомість ви отримуєте автобусні білети, білети на багаж, білетик на страховку - це три різні бумажки, кожну з яких контролер розриває і кожна з яких окремо має бути заповнена. Зрозуміло, загубивши одну з них (зі мною це траплялося постійно - я звик викидати чеки та інші маленькі папірці відразу після їх одержання), ви створюєте величезні проблеми контролерам і водіям, які не хочуть Вас випускати з автобусу або віддавати багаж, по ці маленькі обрубки паперу для них страшенно важливі. В підсумку, я розводив руками, говорячи, що їхні правила це ідіотизм і їм доводилося мене відпускати ні з чим.
- Постійні черги в банках, які ми бачили з вулиці і мовчки раділи, що у нас немає бразильської платіжної картки, ато б половину подорожі ми б проседіли у відділеннях
- У фіналі звичайно те, від чого мене встало дибом волосся - це звичайнісінький вхід в клуб. Зрозуміло, що без паспорту або айді в клуб ти не зайдеш, будь тобі 15 років чи 45 - показують усі, без питань та розмов. Але, що мене здивувало, так це те, що зайшовши в клуб, ти не просто купуєш браслетик і проходиш, а ти, чорт-забирай, за цей браслетик, маєш назвати своє ім'я, рік народження, номер телефону, пошту, кількість братів і сестер і ще гади щось питали. Для того щоб зайти в клуб! Кожен лишає про себе ВСЮ інформацію - як тут подебошириш?

Одним словом, я ненавиджу черги, бумажки за якими потрібно слідкувати і давати свій паспорт всім направо і наліво. Тому подібна бюрократично-паперова мотанина виводила мене з себе не на жарт.

6. Сан-Паоло

Сан-Паоло - це найбільший мегаполіс не тільки Бразилії, а й усієї південної півкулі. Загальне населення цього монстру становить близько 23 мільйонів осіб. На мене Сан-Паоло справив гнітюче враження - кругом 10-полісні шосе, заповнені стоячими в заторах автомобілями, сірі обшарпані багатоповерхівки, бруд, сміття, орди бездомних.. Ми жили в центрі міста та дуже дивувалися смороду навколо та 

В Сан-Паоло безліч подібних шоссе (10 поліс тільки в одну сторону!), які більшу частину часу нерухомі через постійні затори

Сірий та обшарпаний, 23-мільйонний виродок

Вулиці Сан-Паоло

Типова обшарпана вулиця Сан-Паоло

Скрізь зустрічаються брудні, широкі та вонючі канали. Чистоту води можна оцінити навіть з цього фото. Сан-Паоло

Цікаво, що тут монтують якійсь телевежі чи що це, прямо на дахи багатоповерхівок. Також цікаво, що це стосується тільки Сан-Паоло - ні в Ріо, ні в Белу-Орізонті ми такого не бачили. Виглядає не дуже, скажу Вам.

Якийсь вокзал в Сан-Паоло. Зовні ніби й симпатично, але люди, скільки там бруду і смороду!!:(

Ні, ну щось симпатичне в Сан-Паоло все таки можна знайти. Це вулиця Пауліста та деякі вулиці, їй паралельні, а також район Віла Магдалена. Але на цьому і справді все, все інше - це сірий потворний надвеликий мегаполіс, більше нічого.

Вищезгадана Пауліста. Так, тут не так паршиво, як на інших ділянках міста, але все одно нічого особливого - просто ряд хмарочосів на широкій вулиці.

Симпатична вуличка, паралельна вищезгаданій Паулісті

Після позору на Чемпіонаті Світу можна було б вже й забрати Давіда Луіса з Паулісти...

Вдалині якийсь, ніби симпатичний район, але в 23-мільйонному місті, лізти в кожен район якось не кортіло, тож ми пішли далі, в сторону Віли Магдалени

Той-самий гарний район - Віла Магдалена, який радять всі путівники. Ну так, краще ніж все інше в Сан-Паоло, але значно слабше ніж той же Belvedere в Белу-Орізонті. Ось там справжній люкс навколо!:)

Ми пробули в Сан-Паоло більше 3-х днів (половину цього часу ми простояли в заторах) і зареклися сюди більше не повертатися.

7. Бразилія - дуже дорога країна

В принципі не дорожче штатів або багатьох Європейських країн, але ми ж порівнюємо з Україною. Тим більше, враховуючи всі ці стрибки курсу, я на третій день перестав перераховувати в гривні, бо ставало сумно, особливо після того як ставало ясно, що за проїзд в школу та назад я в день витрачав 120 гривень . Проїзд у автобусі - 2 долари, поїсти в фастфуді - від 10 доларів, в середньому 15. Техніка, одяг, будь-що імпортне - втричі дорожче ніж в Україні (айфон 4с за 1350 долларів в магазинах техніки мене досі дивує), те саме стосується автомобілів. Бразильці кажуть про шалені митні збори, за рахунок яких формуються ці ціни і про повні кишені чиновників, тисячі з яких кормляться на миті з імпорту. Одним словом за 2 місяці я там залишив уйму грошей, привізши додому лише футбольну форму Атлетіко Мінейро, сувеніри рідним і друзям та купу вражень, частина з яких трансформувалися в цю статтю:)

8. Вулична їжа - справжня отрута

Вулична їжа в Бразилії - це пережарені булочки з м'ясом, або з сиром, частіше і з тим і тим. Якщо булочки з сиром ще іноді можна по-швидкому перехопити, то булочки з м'ясом, або класичні страви я нікому не раджу куштувати в вуличних кафешках, яких в мегаполісах тисячі. Неприємні прецеденти з м'ясними булочками були в моїх друзів, в мене ж був страшенно неприємний прецедент з вуличним спагетті за 6 реалів. Підігріта в мікрохвильовці порція спагетті, через годину спричинила в моєму організмі незворотні реакції - зальодянілі кінцівки, та температуру під 40. Декілька днів я пролежав у ліжку з харчовим отруєнням, тож те спагетті мені обійшлося вкрай дорого, не дай бог більше їсти в Бразилії на вулицях.

Фото не найкраще, якось мені теж не було бажання фоткати ці всі генделики, але одну фоту я все-таки зробив - чисто, щоб показати як виглядає типічна бразильська харчевня "3 таракана"

Як вам така кафешка?:)

9. В нічних автобусах можна перетворитися на шматок льоду

Це особиста історія про те, що в Бразилії водії дуже зловживають використанням кондиціонерів. Особливо в нічних автобусах (поїздів у Бразилії немає). Так, автобуси досить комфортабельні, але холодно в ночі так сильно, що нічна поїздка з Ріо в Белу-Орізонті досі, після вже місяця проведеного в Києві, мені згадується в страшних снах. Було надзвичайно холодно - обличчя, ноги, руки, тіло, коліна - кожна частина тіла була вкрай холодна на дотик. І з цієї льодяної тюрми нікуди тікати - автобус несеться по безкраїм автобанам. Бразильці брали з собою шерстяні покривала, які схоже використовуються тут або для поїдки в автобусі або для ночівлі на асфальті, бомжами. Наступну поїздку з Ріо в Белу-Орізонті та навпаки ми взяли по максимуму теплих речей (деякі з яких я тільки в автобусі й одягав), а саме: 2 пари джинсів, 2 пари носків, 3 пари светрів та регланів та куртка наостанок.

10. Дуже мало людей говорять англійською

Молодь знає англійську значно краще, але, як і в Україні, англійську можна вивчити тільки займаючись додатково на курсах, або відвідавши США. Багато бразильців бували в США - для них це те саме, що для нас з'їздити в Німеччину, зате Європа для більшості - екзотика. Так ось, молодь говорить англійською, і саме люди віком до 25 років складали основне коло нашого спілкування. Щодо населення віком старшого віку - все дуже погано, люди не володіють англійською. Цікаво, що з трьох мегаполісів, найгірше з англійською в Белу-Орізонті (мінімум населення, в тому числі й молодого, говорить англійською), поганенько в Сан-Паоло (десь на зупинці прохожий міг нам слабенькою англійською мовою пояснити куди пройти, але навіть в аеропорту Сан-Паоло, під вивіскою Information людина не розмовляла англійською), більш-менш непогано в Ріо (навіть бразильці старшого віку вільно спілкуються - величезна кількість американців, туризм та економічна співпраця вже багато десятиріч зіграли свою роль). Щодо сервісу, тобто магазинів, кафе, ресторанів - обслуговуючий персонал абсолютно не володіє англійською мовою. Ще б пак - наврядче б ці люди працювали тоді обслуговуючим персоналом.

На вулиці, ж коли ми були без приставленого англомовного бразильця, незнання місцевим аселенням англійської часто викликало труднощі для нас. Хоча по мірі вивчення нами португальської на питання "як пройти" або "скільки коштує" бразильці нам відповідали рідною мовою, що всіх задовольняло. Але, звичайно португальську ми якраз і вивчили нарівні "прожити", а не на рівні "інтегруватися в буденне життя".

Життя в Бразилії: 10 речей, які мені СПОДОБАЛИСЬ

Майже 2 місяці цього літа, мені довелося провести в за океаном, в "країні диких мавп" - Бразилії. Попереджую, мій хіт-парад в більшій мірі відображає мою суб'єктивну думку, можливо, якби Вам довелося його складати, Ви привели б інші пункти. Тим не менше, я впевнений, що серія постів "Життя в Бразилії: 10 речей, які мені сподобались; 10 речей, які мені НЕ сподобались, та 10 речей речей, які мене здивували" відкриє Вам очі на побут та життєвий устрій цієї величезної та цікавої країни, адже в моїй статті бочка меду суттєво розбавлена чесним дьогтем. Тим цікавіше для Вас! :)

Усі приведені фотографії - мої, декілька мого товариша, я не спускав свого телефона з рук, коли справа йшла про чудові краєвиди, але фотографувати людей мені не зручно, а якісь побутові деталі тоді не приходило в голову, бо я не знав, що буду писати цей пост. Тому всі приведені фото і картинки, які були зроблені не мною помічені червоним хрестиком зліва угорі.

Отже, розпочинаємо наш хіт-парад з частини позитивної!

Бразилія: 10 речей, які мені сподобалися!

1. Ріо-де-Жанейро

Так, в Ріо мені дуже сподобалось. Упевнений сподобається і Вам:)

Звісно, першу сходинку в хіт-параді позитиву займає Ріо, це місто чудесне, з цим важко посперечатися. Я провів тут приблизно півтора тижні в два заїзди і мушу сказати, що тут я дістав одні з найяскравіших вражень. Тут є багато проблем, спільних для всієї Бразилії, але загалом це місто виділяється, як найбільш щасливе і життєрадісне. В місто вкладено купу грошей, особливо в прибережну зону (а це десятки багатокілометрових пляжів) та центр. При цьому фавел і бідноти тут теж повно, але про це в негативному хіт-параді:)
Ми жили на Копакабані, за 3 квартали до відомого на увесь світ пляжу. Довжина цього пляжу приблизно 10 км, як і інших його сусідів - Іпанема, Ботафого, Фламенго... Вони всі чудові, але 2 перші місця, все-таки ділять між собою Копакабана та Іпанема - вони розташовані на найбільш живописних ділянках, та є найкращими для відпочиваючих. Взагалі ці райони, які виходять на пляж, виглядають ледве не найкращими місцями для життя у всьому світі (звісно, якщо ти урбаніст та любиш жити у містах).

Пляж Копакабана

Ще одне фото шикарної Копакабани з території однойменного форту

Панорама, з пляжем Іпанема праворуч

Пляж Іпанема - вид з іншого берега

Озеро в районі Лагоа, а за ним район та пляж Іпанема. Вид з гори Корковадо, де стоїть Христос

Пляж Фламенго знаходиться найближче до центру міста, хоча готелів тут мало, тож туристів теж не знайдеш - а нам це було на руку:)

Пляж Ботафого, та щаслива людина, що пускає повітряного змія. Позаду гора SugarLoaf - це було перше, що побачили португальці на під'їзді до прекрасних земель, які згодом перетворилися в Ріо. До речі у підніжжя цієї гори теж є пляж і район з не дуже звичним для слуху україномовного мандрівника - Урка:)

Пляж Гавеа. Один з найкращих пляжів Ріо, шкода, що нам сюди було не добиратися:( До речі за кілометр від берега починається найбільша фавела Ріо - Росінья, яка вміщує в собі 150000 чоловік. Ну про фавели потім..:)

Ріо оточений скелями та всіяний тропічною рослинністю. Декілька фото, які це наглядно демонструють:

Вхід у цей, однозначно елітний житловий комплекс неподалік від пляжу Ботафого знаходиться у скелі, звідки жителі потрапляють до своїх домівок

Район пляжу Фламенго - дуже класне місце і зовсім поруч з центром

Пляжне життя Ріо

Пляжне кафе на Іпанемі

Тут справді заохочується здоровий спосіб життя (особливо це стосується берегової лінії та озера в районі Лагоа) - скрізь є бігові та велосипедні доріжки, які заповнені людьми. Справді, бігати тут одне задоволення, я в цьому теж приймав участь і 3 ранки пробігав що-найменше 10 кілометрів. Якщо ти живеш в Ріо недалеко від океану, не бігати - це злочин!

Я, після 13 км по пляжам Копакабана та Іпанема. Дві дорожки по мою ліву руку призначені тільки для велосипедистів та бігунів. І тих і інших на берегових лініях Ріо повно

В Бразилії зазвичай все організовано не так (про це у частині про мої подиви), але в Ріо по-справжньому величний та цікавий центр.

Центр Ріо в виглядає в десятки разів краще ніж аналог у Сан-Паоло чи будь-де ще у Бразилії.

Центр нагадує справжній американський даунтаун - офісні багатоповерхівки розташовані одна на одній, але це не викликає дискомфорту - вони в чудовому стані і виглядають дуже солідно

Станція метро Carioca в серці даунтауну. До речі Carioca'ми себе називають корінні жителі Ріо:)

В центрі міста також розташований дивний архітектурний об'єкт, який виявився... Церквою. Так, в Бразилії церкви - не те що в нас, можуть виглядати і сховище інопланетян, і як бізнес-центр і як сарай. Нижче приведена побудована в 70-х величезна церква у вигляді конуса з обрізаним верхом.

Вона насправді величезна. Також відчуваєш себе трохи дивно усередині, 100% через форму:)

В Ріо є що робити, це місто наповнене розвагами та пам'ятками. Особливо в культурному плані - тут десятки музеїв, в яких відверто не нудно, особливо сучасні музеї - МАМ i MAR(Museum Arte do Moderna та Мuseum Аrte do Rio) - вони величезні та всередині чудесні експозиції!

MAR - Музей мистецтв Ріо-де-Жанейро

Також в природознавчому музеї ми бачили людину-краба

Ботанічний сад в Ріо - це взагалі щось-з-чимось! Тропічна рослинність дивує жителя Східної Європи, так само, як бразильця здивував би сніг. Нафоткав цілу колекцію дерев та рослин для моєї племінниці, яка цікавиться ботанікою:)

Новий центр перетікає в старий центр, який є також дуже цікавим місцем для прогулянок і споглядання колоніальної архітектури

Вид на старий Ріо, з останнього поверху музею МАR

Ми побачили більшість цікавих пам'яток та районів міста, та залишилися в захваті від духу цього магічного місця, якому вдалося розміститися в одному з найживописніших місць нашої планети.

Позаду мене сходи Селарона - також знамените в Ріо місце. Селарон - це художник, який помер всього декілька років тому, він власне і обклав різнокольоровою плиткою довжелезні сходи, які ведуть з району Лапа до високогірного району Санта-Тереза

Само-собою я побував на Маракані і мушу сказати, що стадіон дуже крутий, вид і акустика - надзвичайні. Ну і вболівають тут по-серйозніше ніж у нас, але про це теж окремо:)

Як і безліч інших туристів, я побував біля постаменту символа Ріо - Ісуса Христа. Він величезний, вид з гори Корковадо, на якій він розташований, просто надзвичайний, а в мене є селфі з Ісусом, що само-собою успіх:)

Захід сонця в Ріо. Вид з гори SugarLoaf. Хто знайшов Христа той уважний і взагалі молодець:)

2. Белу-Орізонті та Штат Мінас Жерайс

Белу-Орізонті

Белу-Орізонті - в дослівному перекладі Прекрасний Горизонт

Саме в Белу-Орізонті ми провели більшу частину відпустки у Бразилії - більше 5 тижнів. Тому це місто я по-справжньому полюбив і орієнтуюся в ньому не гірше місцевих жителів. Белу-Орізонті - столиця штату Мінас-Жерайс, який разом зі штатами Ріо-де-Жанейро і Сан-Паоло є найбільш розвиненим і багатим у Бразилії. Ця столиця досить молода (першу цеглину тут заклали в 1905, чи щось біля цього, році) і цікава тим, що була повністю спланована перед забудовою. Зараз звичайно місто розрослося до 5 мільйонів жителів, чого на початку 20-ого століття мало хто міг передбачити, тож спланована забудова стосується лише невеликої ділянки в центрі міста. Перенесли столицю з міста Оуро-Прето, але про нього далі.

Вид на місто з вьюпоінта Mirante. Справді, вид звідси захоплює подих

Місто заповнене архітектурою знаменитого Німеєра та його послідовників тож гуляти між будинками, задираючи голову наверх дуже цікаво. Архітектурі присвячений окремий пункт, але нові багатоповерхівки, та висотки з 70-х дуже відрізняються від наших і саме в Белу-Орізонті багато по-справжньому творчих споруд.

Вид з муніціпального парку

Район Luxemburgo

Недалеко від автовокзалу

Незважаючи на вище-приведені фотографії місто Белу-Орізонті важко назвати зеленим. Дерева є, але всі вони вбиті в бетон, не знаю, можливо за рахунок багатства штату в камені, тут так . Трави та газонів, окрім як в декількох парках по місту не побачиш. Але я не можу при цьому сказати, що в цьому місті немає чим дихати, але факт лишається фактом. Ріо значно більш зелений, а наш коханий Київ взагалі зеленіший за усі бразильські мегаполіси разом узяті. Не повірите, але по поверненню з Бразилії не можу нарадуватися чистоті Київського повітря. Так, Ви не очулися, чистоті Київського повітря:)
Ні для кого не секрет в Бразилії, що Белу-Орізонті є столицею штату, без якого економіка цієї величезної держави могла б мати суттєві проблеми. Мінас-Жерайс, що в перекладі "Головні копальні" - це суцільні залежі камню, вугілля, золота, діамантів та різноманітних мінералів. На експорті усього цього добра штат і його столиця непогано заробляють і рівень життя в цьому місті досить високий. Так, бідноти повно, але середнього класу значно більше ніж в тому ж Ріо, в процентному співвідношенні.

Белу-Орізонті одне з найкращих міст для роботи і життя в Бразилії

Белу-Орізонті також цікавий ось чим - місто розташоване на горбах, між високими в середині кола високих гір (причому на горбах значно серйозніших ніж Київські) і прогулючись між районами дуже просто натрапити на пагорб, з якого відкривається чудовий вид на місто кожен раз з нового ракурсу! Це я дуже полюбив в Белу-Орізонті, або Беага, як її називають місцеві.

Вид на Белу-Орізонті з вікон школи, в якій ми працювали

Вид на Беагу з плямами фавел, від яких не дітися нікуди в Бразилії

Насправді тут жилося значно комфортніше ніж в Ріо і, тим-більше, Сан-Паоло. Я люблю це місто.

Ще один ракурс, з району вулиці Raja Gabalho

Новий ракурс на Белу-Орізонті, з вулиці Антоніо Карлос

Тут практично немає бігунів (бігати можна хіба, що по берегу озера Пампулья - єдине рівне місце у всьому місті), по причині цих схилів - як би я не любив бігати, але постійні досить круті підйоми і спуски не дозволяли мені хоча б раз вийти на пробіжку. Тож за здоровим образом життя - тут хіба що на спорт-площадку, або в тренажерний зал:)

Ось власне і саме озеро Пампулья. Симпатичне, дуже велике, але купатися в ньому - погана ідея, вода тут дуже брудна:(

В Белу-Орізонті ми також забрели в кампус університету UFMG (Universidade Federal de Minas Gerais). Там класно, але цікаво не це:) Цікаво, що в приміщенні кожного факультету університету (це відноситься до всіх університетів країни) є кімната, так би мовити, відпочинку, в якій можна вживати алкоголь, наркотики та займатися іншими подібними речами. А що, доступ поліції на територію кампусу виключений, їм не можна туди заходити, а професура це діло схоже дозволяє. Чорт-забирай, якби така кімната була на моєму факультеті, я б точно не отримав диплом:)

Величезна територія кампусу UFMG відрізняється від території міста гарною плиткою та брущаткою на дорозі

Приміщення центральної бібліотеки університету

Багато будівель кампусу родом з 60-х, 70-х, що нагадує мені корпуси КНУ Шевченка

Вищезгадана кімнатка в приміщенні географічного факультету, в якій можна "розслаблятися після пар":)

В Бразилії люди дуже люблять вечірки і нічні розваги. Мабуть більше ніж будь-де у світі, причому ця любов проходить через багато поколінь тут. Цікаво, що в кожному великому місті є свій "паті-район". В Ріо - це Лапа, в Белу-Орізонті - це Савассі. Савассі - чудовий, дуже гарний та затишний район, з чудовими вуличними кафе та торговими центрами, тут вирує життя день і ніч. Наприклад, неподалік від Praca do Savassi, центральної площі району є вулиця, яка просто повністю заповнена компаніями друзів по четвергам. Кожен четвер Ви можете прийти туди і тусуватися до ранку безкоштовно, потрібно лише витратитися на пиво:)

Фото не моє, але залишити Вас без зображення одного з моїх улюблених місць в Белу-Орізонті, я не міг. Praca de Savassi - площа Савассі, серце великого паті-району:)

Дуже вдало описати зовнішність Белу-Орізонті вдалося художникам, які розмальовували стіни навколо якоїсь поліцейської будівлі. В цілому так і є - кругом гори, на горах будиночки і церкви, всередині висотки.

Це намальований Белу-Орізонті минувших часів, авторства художниці Ініми де Паули. Картина дуже гарно передає ландшафти міста. Це ми в музеї її імені.

Я на справжніх околицях Белу-Орізонті. До-речі цей район складно було назвати безпечним... На щастя я вже вдома:)

Ех, сумую за чудовим Белу-Орізонті

Оуро-Прето

Дуже красиве місто

День ми провели в першій столиці штату Мінас Жерайс, старовинному місті Оуро Прето (дослівно - Чорне Золото). Місто з населенням 70000 людей, включене в список пам'яток ЮНЕСКО. Справді - тут немає місця жодній архітектурі, окрім колоніальної 17 століття.

Ось так забудовували португальські колонізатори нові міста на у 17 столітті

Оуро-Прето, до середини 19 століття називали Vila Rica, або "багате село". Багатим це село було, в першу чергу, через величезні поклади золота і діамантів в гірських породах, що оточують місто. Тому середній устрій життя трьох століть до відміни рабства був простий: білі португальці сидять під пальмами, а чорні раби трудяться на золотих і діамантових шахтах. Час від часу білий португалець йде на головну площу міста, на базар рабів, щоб прикупити собі нового, або позбавитись від старого раба. Так і жили. Потім рабство відмінили і добувати золото і діаманти стало економічно не вигідно, безкоштовної робочої сили не стало. Мене дуже це дивує, оскільки всі стверджують, що і зараз навколо в горах купа золота - а до нього вже довгий час ніхто не торкається!

Ми зайшли в золоту шахту 18 століття і залишилися глибоко враженими умовами праці рабів того часу. Це страшно, це жорстоко, це боляче собі уявити. Але така історія, у всіх народів вона жорстока.

От і перетворився Оуро-Прето на туристичне містечко, схоже мені чимось на Прагу. Місцеві жителі задоволені, адже туристів багато, а камінь вони до цих пір успішно видобувають у великих кількостях. Як не дивно видобуток каміння не є економічно не вигідним.

Вид на південь, Оуро Прето

 Взагалі ми наслухались тут історій про рабство, що звичайно радості нам не додало, але світогляд розширило. Наприклад, цікаво, що в часи рабства, для білих вельмож і для рабів були різні церкви - відповідно в церкву для вельмож не міг зайти ні один раб і навпаки. Для багатьох не секрет, що католицька церква не скупиться на жорстокість у своїх сюжетах, але того що ми бачили в церквах колоніальних міст ми не могли собі уявити ніяк - ріки крові, демони, чорти, якійсь чудовиська, страшні обличчя, горе і біль - ось що ви побачити зайшовши в церкви Оуро-Прето або Конгоньяса. Фото не дам - всередині музеїв і церков фотографувати було заборонено. В ті часи християнську віру на переселенців впроваджували через страх і містику. Це дуже цікаво і стрьомно водночас, ми були вражені.

Круті підйоми і спуски - звичайна справа для всіх міст величезного штату Мінас Жерайс (територія штату - трохи менша території України з Кримом!)

Ось я показую на ту саму головну площу міста, де в свій час був базар рабів

До речі, логічне питання приходить на думку: чому столицю штату перенесли з Оуро-Прето в Белу-Орізонті на початку 20 століття? Відповідь проста. Оуро-Прето оточений крутими скелями, що не дозволяє йому розширятися територіально. Отож населення в 70000 - це межа для міста, яке місто не буде перетинати ще довгий час.

Навіть Subway підлаштувався під колоніальний стиль міста!

Місто древнє, архітектуру ніхто не чіпає.. Але відблиск сучасності можна побачити по сонячних батареях на дахах місцевих жителів:)

Всяких містичних символів, типу подібних бюветиків в Оуро-Прето можна зустріти на кожному кроці

Місто розташоване на схилах не гірших ніж Белу-Орізонті. Тут десятки Андріївських узвозів, едине що на них торгівля так не процвітає

А це Оуро-Прето, виліз з-під пензля Ініми де Паули. Так, Оуро-Прето саме такий, тут на відміну від Белу-Орізонті нічого особливо не змінилось:)

Було дуже цікаво, нам сподобалося, тому на наступний день ми вирішили поїхати в менш розкручене, але теж дуже цікаве історичне містечко - Конгоньяс.

Конгоньяс

Конгоньяс у картині авторства тої самої бразильської художниці Ініми де Паула. Побачивши цю картину в музеї в Белу-Орізонті, ми твердо вирішили, що мусимо туди поїхати!:)

До горбів штату Мінас-Жерайс Ви вже мабуть звикли:) Остання порція з Конгоньясу:)

Так, насправді Конгоньяс схожий на картину Ініми де Паули, у всякому разі її основна площа. Місто нам дуже сподобалось, воно нам здалося більш розслабленим і м'яким, завдяки засиллю пальм навколо і чудового парку відпочинку з водоспадами на околиці міста. Чудовий був день!

Одна з найкрасивіших церков з усіх, що мені приходилось бачити. Колоніальне бароко - чудовий стиль і перед нами витвір його родоначальника Алежадіньо. Ця церква теж в списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Конгоньяс запам'ятався як дуже сонячне і щасливе містечко

Панорамне фото містечка

Скульптури дванадцяти святих, авторства того ж Алежадіньо нас дуже вразили

І взагалі, знаходитися на подвір'ї такої церкви, в оточенні таких скульптур, маючи перед очима такий вид та в такий прекрасну погоду... Повторюсь, день був просто чудесний.

Ще одна з багатьох церков у стилі колоніального бароко, Конгоньяс

Також в Конгоньясі є шикарний парк (назву не пам'ятаю) з басейнами, водоспадом, пальмами, горами, футбольними та волейбольними полями. Ми провели там близько 5 годин і не хотіли їхати назад. Це райське містечко, яке я ніколи не забуду

Хіба це не едем? Конгоньяс.

Я та красень-водоспад. Когоньяс

3. Погода

Погода - це та річ, за яку люди люблять Бразилію більше всього. Справді, тут круглий рік тепло, більшість днів - сонячна погода. В Бразилії немає 4 сезонів, у них рік ділиться на 4 частини не тому що восени падає листя, зимою холодно, весною все зеленіє, а літом жара. Ні, у них ніколи не холодно, листя не падає, воно завжди зелене і дуже часто жара протягом року. Що ще означає немає сезонів? Це також означає, що круглий рік, всі 365 днів сонце виходить і заходить в один і той самий час - в 6 ранку і в 6 вечора. Тобто в будь-який день року ти знаєш коли буде темніти, тут не буває темряви в 4 вечора, та сутінок о 10-ій вечора. Тут в пів6 починає темніти, а в 6 вже темрява навколо. Круглий рік. В це спочатку важко було повірити

Сонячний день, яких в Бразилії 80% у рік. Фото з Конгоньясу

Липень і серпень - саме ці 2 місяці я був у Бразилії, це час бразильської зими. Як бачите з фотографій зима тут тепліша, ніж у декого літо. За 2 місяця всього 3 рази йшли дощі. Усі інші дні було сонячно і тепло, температура рідко опускалася нижче 20 градусів, часто підіймалася до 30 градусів. Так, я описую зиму, Ви не помилилися. Бразильстке літо (тобто грудень, січень і лютий) дуже жарке, температура стрибає від +33 до +40. Саме влітку проводяться відомі на весь світ карнавали в Ріо та інших бразильських містах.
Одним словом погода дуже сподобалося і мені сумно подумати, що вже зовсім скоро в Україну прийдуть сніг і морози - бразильці не мають поняття що це.
 

4. Люди

Як я казав, людей я особливо не фотографував, тому усередненої температури по палаті привести в фотографіях не можу.
Але, можу сказати, що люди в Бразилії, зігріті круглорічним сонцем та звільнені від нервових політичних переживань (Бразильці ніколи ні з ким не воювали, уявляєте?? Прийшли португальці, зайняли територію, пожили так 200 років, потім рабство відмінили і сюди приїхав увесь світ:)) значно добріші ніж в Україні. Сумно це визнавати, але це факт. Я не маю на увазі, що в них серце більше, чи ще щось, просто вони справді завжди усміхнені, а ми, як я бачу по поверненні, завжди похмурі і дивимося вовком. В Бразилії, навіть на саму маленьку провину кажуть тисячу Descupa (пробачте), в той час, як я в Києві пропускаю пішоходів в таких місцях, де більшість їх давить, а на мене навіть не піднімають погляд. Або я з посмішкою на обличчі, дякую людині, яка - а у відповідь ловлю погляд десь між зневагою та ненавистю. Це неприємно, тому я швидко пристосувався до наших законів і готовий оскалити зуби на будь-що навколо. Біда в тому, що бразильці чомусь про це знають. Декілька людей зізналися мені, що вони б і раді приїхати в Україну, тут ніби і справді гарно, але люди, кажуть, холодні. Ось таке сумне словосполучення - холодні люди. Насправді так, зрозумійте, українцям і європейцям загалом важче бути просто щасливою публікою яка живе сьогоднішнім сонцем і океаном, і яка знає, що завтра вона житиме в тих самих умовах. Вони не розуміють, що таке морозні зими, радянське минуле і радянська ментальність в багатьох з нас. Вони не розуміють страшної історії та минулого, чого нам довелось пережити. Вони живуть повільно і розмірено, і, знаєте, це круто.
Звичайно ви скажете рівень злочинності, бруд, інша гидота, які ж це хороші люди. Так це є, про це у другому блоці статті, але погані люди і хороші люди є скрізь, а фактори навколо діють на хороших людей тут більше ніж на нас. Наших хороших людей, щоб взнати, що вони хороші, потрібно входити в довіру і доводити, що ти не скажений, там же це видно відразу.
Одним словом, я тут не претендую на об'єктивізм, не хочу особливо сперечатися на цю тему, але уявіть, Ви, добра людина - чи не були б Ви ще добрішим і щасливішим, якби розвитку Ваших людських якостей допомагало мирне минуле Ваших предків, вічна зелень навколо, завжди не менше ніж +20 і сонце 80% днів у році. Розумієте про що я?

При цьому, розігріта сонцем публіка показує деякі погані звички - це повна відсутність пунктуальності (стосується усієї Південної Америки), та бажання обійти конфлікти і проблеми у всьому. Про це будуть приклади у розділах бруд та бомжі.

З приводу расових речей скажу ось що - бразильцем може бути будь-хто, адже це країна емігрантів, тому ходять історії, що бразильський паспорт є найціннішим на чорному ринку. справді, якщо ти вузькоокий - не проблема, з Китаю чи Японії сюди набігло повно народу. Індіанець - так ти можна сказати корінний, слава твоїм пращурам. Високий блондин - о, так північними європейців не відрізниш від звичайного бразильця. Палючий брюнет - бразильців з італійськими коренями за статистикою тут ледве не 30 мільйонів! Негр, чорніший ночі - очевидно, бразилець. І так далі можна перечисляти до моменту вичерпання усіх зовнішніх відмінностей між людьми. Так це правда, зустріти тут можна кожного, але більшість це все-таки чорні, мулати-метиси, білі - точно європейці. Китайців та японців багато в Сан-Паоло, а арабів трохи є скрізь. Якось так. Але жодної расової нетерпимості тут немає - більш толерантної країни, мабуть у світі не знайти:)

5. Архітектура

За сучасною Бразильською архітектурою взагалі потрібно їхати в столицю країни Бразиліа, що була побудована за 3.5 років Німеєром та його поплічниками. Там можна взагалі побачити таке, таке і навіть таку церкву, але я там не був, тому покажу лише ті будівлі, які бачили мої очі, а потім об'єктив моєї камери:)

Красива 16-поверхівка неподалік від Praca de Liberdade, або Майдану Незалежності, по-нашому:)

Кам'яний робот під променями сонця, що заходить. Белу-Орізонті

Башта Alta Vila (родич Space Needle з Сіэтлу:)) з оглядовим майданчиком нагорі, Белу-Орізонті

Подібних житлових комплексів в Белу-Орізонті величезна кількість.

Десь в Белу-Орізонті. Знаю як дойти, але не пам'ятаю назву району:)

Один з сотень скляних красенів, Белу-Орізонті

Кам'яний гігант неподалік від центру, Белу-Орізонті

По-моєму дуже класна і яскрава будівля!

Цікаві екземпляри з вулиці Пауліста, Сан-Паоло

Офісна трапеція в Сан-Паоло

Широченна будівля на вулиці Пауліста, Сан-Паоло

Головний офіс банку Itau (місцевий ПриватБанк) в Сан-Паоло

6. Розвинена промисловість та бізнес

Незважаючи на проблеми, більшість з яких буде описана нижче, Бразилія справді має дуже розвинену економіку і немалочисленний середній клас, разом з купою багатіїв почувають себе тут чудово. Цікавий факт - Бразилію ні на йоту не сколихнула і не потревожила фінансова криза 2008 року, ця країна є абсолютно економічно самодостатньою. Бразилія практично нічого не імпортує, її внутрішній ринок наповнений власною продукцією, іноземних гравців тут обмаль. Я шалено цікавлюся бізнесом, особливо в ІТ секторі, тому приготував для топ-менеджменту моєї компанії деякі замальовки з бізнес-життя Бразилії. Нижчеприведені слайди дають цікаву інформаційну картину, але звичайно ці слайди треба проговорити, тому кому цікаві подробиці звертайтесь, а краще позвіть мене на спеціалізовану конференцію де я розкрию суть слайдів докладніше:


Крім того, що описано в слайдах, я був би радий поділитися деякими спостереженнями з приводу місцевих брендів і фірмах в різних індустріях, не фокусуючись на бізнесі розробки програмного забезпечення. Для мене це завжди вкрай цікаво, адже я на 100% згоден з девізом «Кради як художник» - в подорожах я люблю помічати бізнес ідеї, яких просто немає у нас і думаю яким би чином їх застосувати :) Це рідко коли можливо, але сам розумовий процес приводить мене в захват. Отже почнемо - по цікавим для меня і найбільш помітним індустріям я привожу головних гравців і роздумую чому ринок Бразилії влаштований саме таким чином:

Нафта

Ясна річ, що на автозаправки у завзятого автолюбителя очей падає моментально. І знаючи всі українські та світові бензинові бренди стає цікаво, хто ж годує 150 мільйонів бразильських автомобілів. І тут ми стикаємося з першим проявом державних монополій, адже ринок поділений на 3 частини. Сама величезна частина, думаю відсотків 60% у всій Бразилії належить концерну Petrobras. 30% забрала собі жовта автозаправна станція Ipiranga - цих хлопців теж дуже багато навколо. Решта 10% ділять між собою єдиний іноземний гравець Shell (9%) і забуті Богом заправки no-name (1%)

Фастфуд

 

Бразильська кухня не вражає різноманіттям, хоча народні ласощі штату Мінас Жерайс мені припали до смаку :) Але поговоримо про бренди фастфуду. На кожному кроці ви можете наштовхнутися на Subway - навіть в самих заголустних районах і в маленьких містечках. На кожному другому кроці, вам зустрінеться McDonalds. Особливо розповсюджена місцева фішка Мака з окремими точками з продажу тільки Макфлурі і ріжків (літо круглий рік!). Але ще популярнішим за МакДональдс є місцевий МакФоксі - Bob's. Це бразильський локальний макдональдс, із жазливою якістю і смаком фастфуда, власне як і МакФоксі. Одного разу мав необережність перекусити там - не побажаю ворогові такого обіду. Такі бренди як Pizza Hut і Domino's теж зустрічаються, але набагато рідше і тільки в Сан-Паоло і в Ріо. В Белу-Орізонті наприклад немає цих мереж. Бразильці люблять фастфуд, їх вулична їжа (по-суті це різні смажені булочки) теж відносяться до фастфуду не кращої якості, про неї в пості негативу:)

Автомобілі

У Бразилії виготовляється безліч автомобілів, але жодного відомого бразильського бренду ви не знайдете. Найпопулярнішими брендами серед населення є Fiat, Volkswagen, Chevrolet. Всі ці бренди мають свої заводи в Бразилії і насичують своїми машинами ринок, як Бразилії так і інших країн Південної Америки. Що мене здивувало - так це величезна кількість Фіатів навколо. В Україні цей бренд не в пошані, але мені здається, що навіть в Італії вони не настільки популярні. Фіат в Бразилії щось ніби народного бренду - народ його любить і активно купує. Volkswagen'ів тут теж дуже багато, всі бразильські. Відповдно і марки Volkswagen'ів часто викликають посмішку: Gol (НЕ Golf, виглядає інакше), Fox, Saveiro ... Так-так, це все Volkswagen'и :) На деяких Fox'ax і Saveiro гордо приклеєно - Brasilvagen. По-суті так воно і є. Найкумедніша ситуація з Chevrolet. Вони тут все теж місцевого виробництва і виглядають не надто примітно. Але головне, що під брендом Chevrolet тут продаються справжні європейські Opel'і. Наприклад, уявіть собі звичний українському оку Opel Astra. Є? А тепер поміняйте значек блискавки на знак Chevy? Все, ви бачили бразильський, дуже популярний автомобіль Chevrolet Astra. Така ж історія з Vectra та іншими марками Opel'я. Також дуже популярна Honda, але подібну марку я бачив вперше - Honda City. Дуже симпатичний автомобіль, класу рівня Accord'a, я б з задоволенням в Києві таку кермував :)
Звичайно тут є і привезені з-за кордону автомобілі. В хороших районах Ріо і Белу-Орізонті кидаються в очі шикарні Mercedes'и і BMW..
Машин багато, населення може собі це дозволити. Але 90% це малолітражки з об'ємом не більше 1.6 літрів.

Мобільні телефони

У найбільшій пошані серед населення, що напевно є загальносвітовою тенденцією є Samsung. Він тут у кожного другого. На другому і третьому місці, судячи за спостереженнями розташувалася Motorola і Apple. Особливо цікава популярність Моторолла, оскільки як ви знаєте, в Україні цей бренд практично вимер. Нові смартфони Мото Х виглядають досить цікаво, а масивна рекламна кампанія сприяє продажам. Але телефони в Бразилії до-біса дорогі. Завдяки божевільним, штучно накручені митницею та урядом, податкам. В підсумку остання ціна просто дивує. Наприклад iPhone 5 ви тут не купите дешевше ніж за 1300 американських доларів. За 5S готуйтеся віддати всі 1800. І так з усією технікою, як і з автомобілями та одягом - тут не варто купувати собі нічого, щоб привезти додому, просто погодуєте бразильських товстосумів.

7. Бразилія дуже розвинена країна в плані інфраструктури

Тут справді чудові дороги, розумна система автобусного транспорту, у кожного маленького бізнесу є свій мобільний апп, та навіть вуличні торговці приймають кредитні картки. В плані розвитку технологій та сучасних тенденцій Бразилія є дуже розвиненою країною, шкода, що описані в негативному пості речі затримують цю країну у третьому світі...

В багатьох публічних місцях (звичайно там де є охорона) стоять такі собі залізні айбокси, які насправді є комп'ютерами з безкоштовним, підключеним до інтернету Хромом! Це дуже круто я вважаю!

8. Дівчата:)

Кожна країна вважає своїм обов'язком заявляти про перевагу місцевих жінок в красі, над жінками будь-яких інших народностей. Україна в цьому плані, попереду всієї планети  - твердження про неймовірну красу українських дівчат на устах у кожного, хто бував в нашій країні. Що можна сказати щодо Бразилії? Жінки тут прекрасні. Безліч нереально красивих особ жіночої статі - до того прекрасних і спокусливих, що я втомився тримати підборіддя спостерігаючи за сотнями афродит. Ні, ви не правильно зрозуміли, тут не так, що кожна перша - богиня краси, є дуже страшні екземпляри. Мало того, я навіть упевнений, що якщо рахувати кількість красунь на 100 жінок - цей коефіцієнт буде нижче українського. Але ті красуні які зустрічаються - це діаманти, висічені Мікеланджело. Завдяки літу круглий рік, бразильські дівчата не соромляться оголювати тіло, чим провокують нас на бажання залишитися тут назавжди. За рахунок змішаних європейської, індіанської, азіатської і африканської крові на виході ми маємо жінок на абсолютно будь-який смак і саме жінки - головний стимул для більшості вчити португальську. Як шкода, що вони не говорять англійською або російською - тоді задача була б куди легше, а так доводилося часто грати в "показуху", що істотно подовжує шлях до сердець неперевершених бразильських красунь.

9. Надзвичайна природа

Ми провели немало часу в міжміських автобусах, що дозволило нам впевнитися в надзвичайній красі бразильської природи. Ви бачили Ріо, можете уявити, яка краса навколо, як виглядала б ця місцевість без будинків. Це побережжя просто надзвичайне, про нього можна говорити вічність. Але континентальна Бразилія теж надзвичайно красива і декілька моїх фото впевнять Вас у цьому:)

Прекрасні види штату Мінас Жерайс, 50 км від Белу-Орізонті

Я на фоні справжньої краси.

Хребти в штаті Мінас Жерайс доступні для будь-якого пішохода

Це був теж хороший день, коли ми просто виїхали з міста на 50 км подивитися, що навколо:)

Якщо ми вже заговорили про чудові дні, то одним з найкращих був день, коли ми гостили у нашої бразильської подруги, разом з її друзями. Люди там дуже багаті, займаються розведенням коней, ціну на кожного я краще тут не буду називати, бо навіщо мені Ваші підвішені щелепи. Так ось, ми близько 2-х годин каталися на конях, в околицях її ферми і види, які нам зустрічалися, особливо на пагорбах по-вище, важко забути. На жаль фото немає - розумієте, сидячи на коні, якось не до телефону, але декілька фото нашої компанії є, з права на ліво - 2 українця, колумбієць, 2 бразильці. Оце був крутецький день!

Також не можна обійти увагою величезний національний парк Serra do Cipo, де ми теж провели увесь день, катаючись на велосипедах.

Serra do Cipo. Без коментарів

Особливо круто носитися по таким місцям на велосипеді! Це Вам не в місті, маршрутки обганяти:)

Водоспад, Serra do Cipo

Cамо-собою ми добряче налазились по горам, звідки види відкривались ще більш неймовірні види

Це ми ще не були на Ігуасу, в районі Амазонки, ще в десятці національних парків, де можна мабуть побачити безліч чудес світу... Але нічого, ми с друзями чітко усвідомили - якщо в Бразилію і повертатися, то, в першу чергу, заради продовження знайомства з її надзвичайною природою!

10. Фрукти!

Однозначно, для любителя свіжих фруктів та овочів Бразилія буде справжнім раєм. Згадавши, що в Бразилії тільки в липні температура може опуститися до 15 градусів тепла, Вас не повинно здивувати те, що круглий рік у людей є доступ до свіжезірваних плодів. Крім того, завдяки тропічним лісам Амазонії, більшість фруктів, які можна знайти на прилавках Ви не побачите ніде крім Бразилії, оскільки вони ростуть лише тут. Фрукти дуже різні, і деякі з них дуже припали до душі - особливо вершковий смак Купуасу, та вареничний смак Гойяби. Найбільш розкрученим місцевим фруктом є Асаі - крем, або сік з маленьких, схожих на чорницю, ягідок, тут можна скуштувати будь-де. Нам Асаі трохи приївся, та й подають його настільки льодяним, що не заїдаючи стрепсілсом досить важко вберегти горло від простуди. Одним словом, моя рекомендація кожному хто попаде в Бразилію - шукайте Купуасу і Гойабу, Асаї та інші дикості Вас самі знайдуть:)

Фото не найращої якості, тому щось розгледіти завдання не саме просте, але розмах можна собі уявити. Фото зроблене в одній з вуличних кафешок Ріо

Дуже поширеним видом малого бізнесу тут є фреш-бари, де можна замовити лише сік-фреш чи крем з того чи іншого фрукту. Ми були регулярними клієнтами цих кіосків і за чим за чим, а за кремом з Купуасу я сумую мабуть найбільше:(


Сподіваюся про захопивші мене речі, Вам було цікаво читати. Тоді переходьте до продовження - "10 речей які мені НЕ сподобалися" та "10 дивних речей у Бразилії"